Кабмін схвалив скасування пільг на громадський транспорт. Чи хороша це ідея?

Вітаємо вас на «Хмарочосі»! Ми пишемо про розвиток міст вже 6 років та 319 днів. За цей час ми опублікували вже 14094 новин та статей і продовжуємо це робити щодня. Підтримайте нас щомісячним внеском! За ціною лише однієї поїздки у таксі, ви сприятимете незалежній роботі редакції і допоможете робити Київ місцем для гідного життя, а діяльність влади – прозорішою.

Фото: Ihor Malytskyi / Unsplash 

Дев’ятого червня Кабінет міністрів схвалив законопроєкт, який передбачає скасування пільг на проїзд у громадському транспорті й натомість запроваджує грошові компенсації для пільговиків.

Питання пільг самостійно вирішуватимуть органи місцевого самоврядування.

«В цілому, “монетизація пільг” – російський винахід, який в умовному “західному світі” не застосовується», – зауважує транспортний експерт Антон Гаген.

Про монетизацію пільг в Україні говорять не перший рік. Зокрема, подібний проєкт Кабмін вже схвалював у 2018 році. Тоді передбачалося, що місто повинно компенсувати пільговикам не менш як 30 поїздок на місяць.

«Ідея дуже погана. Просувають її з часів Гройсмана, якщо не раніше. Крім прізвищ та років – нічого не змінилося», – вважає фахівець із міської мобільності Дем’ян Данилюк, який вже коментував рішення уряду чотирирічної давнини.

Данилюк пропонує не «винаходити велосипед», а звернутися до досвіду, наприклад, сусідніх країн. Так, у Польщі, Чехії, Словаччині, Угорщині, Латвії, Румунії, кількох країнах колишньої Югославії монетизації пільг немає. Натомість грошові компенсації запроваджували у Росії, Білорусі, Казахстані. При цьому більшість міст зрештою повернули безплатний проїзд.

«Порівняйте транспорт (і його роботу) у Польщі, Чехії, Німеччині, Швейцарії, Іспанії з транспортом у Росії, Вірменії, Казахстані. У перших — транспортна робота, у других – часткова монетизація. Де кращий транспорт?» – пропонує Данилюк.

Зображення: tvoemisto.tv

Експерт припускає, що монетизація пільг фактично означатиме скасування безплатного проїзду, адже отримавши гроші на руки, пільговики не витрачатимуть їх на транспорт, бо в умовах бідності є нагальніші витрати, такі як продукти та ліки.

«Частину цієї суми людина витратить перш за все на найнеобхідніше: їжу та ліки, а залишки – на проїзд. При цьому транспорт, як був убитим, так і залишиться. Ще раз, задумайтесь: коли ваш дохід становить 1500 гривень на місяць, на що ви витратите додаткові 120-200 гривень? А на роботу ви вже не ходите. Напевно ж не на проїзд», – пояснює він.

Водночас грошові компенсації стануть додатковим тягарем для міст, а монетизація ніяк не покращить боту громадського транспорту.

На думку Данилюка, значно ефективніше було б перейти на цивілізовану систему транспортних відносин, яка працює у ЄС. Міська адміністрація як організатор перевезень проводить закупівлю (а не конкурс) транспортних послуг, оплачує перевізникам транспортну роботу та збирає оплату за проїзд.

Читайте також: 5 причин, чому підвищення цін на громадський транспорт – це погана ідея

* Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.